| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Шура-Бура Михаил Романович
Михайло Романович Шура-Бура по праву вважається патріархом вітчизняного програмування. У його науковій біографії й у результатах відділу Інституту прикладної математики ім. М. В. Келдиша, очолюваного М. Р. Шура-Бурою, відбилися найбільш важливі риси становлення і розвитку системного і прикладного програмування в нашій країні. Михайло Романович Шура-Бура народився 21 жовтня 1918 р. у селі Парафіївка Чернігівської області. У 1940 р. М. Р. Шура-Бура закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (МГУ), у 1940-1947 р. він викладав математику в Артилерійській інженерній академії ім. Ф.Є.Дзержинського, а в 1947-1955 р. - у Московському фізико-технічному інституті. Його роботи в області математики в ці роки були зв'язані з теорією бікомпактних просторів. У 1947 р. М. Р. Шура-Бура захистив дисертацію на звання ученого ступеня кандидата фізико-математичних наук. З 1953 р. М. Р. Шура-Бура працює у Відділенні прикладної математики Математичного інституту ім. В. А. Стеклова, створеному М. В. Келдишем у 1953 р. і перетвореному потім в Інститут прикладної математики АН СРСР. Майже 50 років в одній організації - рідкий приклад сталості наукових інтересів і життєвих поглядів людини. В перші роки головною задачею й організаційним успіхом М. Р. Шура-Бури, як керівника відділу програмування в ІПМ, було формування відділу, кістяк якого склали випускники кафедри обчислювальної математики мехмату МГУ І. Б. Задихайло, Є. З. Любимський, В. С. Штаркман і ін. Першим результатом роботи відділу в 1953-1955 р. була поява програм для розрахунку енергії вибухів при моделюванні ядерної зброї на ЕОМ "Стріла". Постановки задач і методи розрахунків для цих програм готували відділи математиків (А. Н. Тихонов, А. А. Самарський, И. М. Гельфанд). Програмування задач такої складності в машинних кодах на ЕОМ, яка мала оперативну пам'ять ємністю всього 1000 комірок, непрацюючий нагромаджувач на магнітній стрічці і часті збої в арифметиці і керуванні, вимагало від програмістів віртуозного уміння й оригінальних знахідок в організації налагодження програм і рахунка. Сам М. Р. Шура-Бура так образно назвав цю роботу: "Як ми перемогли "Стрілу"!". У 1954 р. М. Р.Шура-Бура захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора фізико-математичних наук. У 1955 р. за внесок у створення ядерної зброї в СРСР він був визнаний гідним Державної премії СРСР. У середині 50-х років відділ програмування був притягнутий М. В. Келдишем до розрахунків траєкторій штучних супутників Землі (ШСЗ), що виконувалися в ІПМ відділом Д. Е. Охоцимського. Програми, розроблені співробітниками відділу, очолюваного Михайлом Романовичем, для ЕОМ "Стріла", а потім М-20, повинні були забезпечувати цілодобовий режим обробки вимірів траєкторій ШСЗ. Вони використовувалися починаючи з 1957 р. при запуску перших і наступних ШСЗ, польоті Ю. А. Гагаріна в 1961 р. і потім протягом наступних 10 років. Значення цієї роботи важко переоцінити, тому що результати траекторних розрахунків, розроблених у різних організаціях, іноді не збігалися, що для керування космічними польотами було неприпустиме. Потім відділ М. Р. Шура-Бури займався створенням системного і прикладного програмного забезпечення для космічного човника "Буран". Дуже значним був вплив ІПМ і особисто М. Р. Шура-Бури на вибір архітектури вітчизняних універсальних комп'ютерів. У 1955 р. на початковій стадії проекту ЕОМ першого покоління М-20 у розробці брали участь три чоловіки: С. О. Лебедєв (загальні характеристики і структура машини), М. Р. Шура-Бура (система команд), П.П. Головістиков (схемотехніка). Основні архітектурні рішення М-20 запропонував М. Р. Шура-Бура, серед них: · представлення чисел із плаваючою крапкоює; · трьохадресний формат команди в машинному слові довжиною 45 двйкових розрядів; · система команд з автоматичною модифікацією адреси й індексна арифметика; · перекриття в часі виконання арифметичних операцій з вибіркою команд із пам'яті; · сполучення операцій процесора з операціями введення-виводу даних. Ці архітектурні рішення М-20 були збережені в ЕОМ М-220, М222, побудованих на основі напівпровідникової елементної бази. Ці машини стали "робітниками конячками" для виконання наукових і інженерних розрахунків у багатьох дослідницьких, проектних і оборонних організаціях країни. М. Р. Шура-Бура приймав саму активну участь у створенні програмного забезпечення цього сімейства, починаючи із системи інтерпретації ІС-2 і бібліотеки стандартних програм для М-20, а потім операційних систем ОС 4.220 і ОС ДМ-222, компіляторів мови АЛГОЛ-60 (компілятора ТА-2) і ФОРТРАН. Діяльність Асоціації користувачів М-20, що збирала і поширювала прикладні програми для М-20, М-220, М-222, також проходила під безпосереднім впливом М. Р. Шура-Бури. У середині 60-х років, коли ІТМ і ВТ під керівництвом С. О. Лебедєва розробляли архітектурні рішення універсальної ЕОМ другого покоління ВЕСМ-6, М. Р. Шура-Бура активно брав участь в обговоренні цих рішень на нарадах у Москві, Ужгороді, Біловезькій Пущі. Надалі ІПМ в особі відділу М. Р. Шура-Бури брав активну участь у створенні програмного забезпечення для ВЕСМ-6. Тут найбільш великою розробкою була ОС ІПМ, виконана під керівництвом І. Б. Задихайло. Наприкінці 60-х років у країні було необхідно вирішити питання з вибором архітектури сімейства (ряд програмно сумісних комп'ютерів третього покоління) ЄС ЕОМ. Принципове значення для цього рішення мала точка зору Академії наук СРСР, що у значній мірі формувала ІПМ, як великий користувач високопродуктивних ЕОМ для наукових розрахунків, і особисто М. Р. Шура-Бура. Ця точка зору полягала в тому, щоб забезпечити програмну сумісність ЄС ЕОМ з найбільш розповсюдженим на Заході сімейством - IBM/360. Для докладного вивчення архітектури і програмного забезпечення IBM/360 відділом М. Р. Шура-Бури (В. С. Штаркманом) були організовані ряд семінарів, у яких брали участь фахівці багатьох зацікавлених організацій. Після ухвалення рішення М.Р. Шура-Бура здійснював наукове керівництво розробкою програмного забезпечення ЄС ЕОМ. У 1978 р. за виконання цієї роботи М. Р. Шура-Бура в числі інших учасників був визнаний гідним Державної премії СРСР. У 80-х роках відділ М. Р. Шура-Бури брав участь у створенні оригінальної архітектури скалярно-векторної багатопроцесорної ЕОМ ЄС 1191. Від ІПМ у розробці програмного забезпечення для ЄС 1191 (асемблер, операційна система) брали участь І.Б. Задихайло, В. А. Гаків, В. С. Штаркман. Доля цієї машини склалася невдало через те, що умовою ТЗ було застосування тільки вітчизняної елементної бази, а вона до цього часу вже значно поступалася західній (1,5 тис. вентилів/кристалів проти 200 тис). Але її програмне забезпечення відповідало світовому рівню. Характеристика робіт відділу М. Р. Шура-Бури в області операційних систем для вітчизняних ЕОМ буде неповною, якщо не згадати про досвід створення операційної системи для ЕОМ "Весна", виконаної в першій половині 60-х років під посібником В. С. Штаркмана. Власне кажучи це була перша в нашій країні повнофункціональна операційна система для серійної ЕОМ, що підтримувала мультипрограмний режим роботи, пакетну обробку і режим поділу часу. За нею пішли ОС ІПМ для ВЕСМ-6 (І. Б. Задихайло) і інші, про які вже було згадано. У 1963 р. під керівництвом М. Р. Шура-Бури був створений один із трьох трансляторів з мови АЛГОЛ-60 для ЕОМ М-20 - транслятор ТА-2 з повною версією мови АЛГОЛ-60. За ним пішли системи програмування для ВЕСМ-6 і інших ЕОМ. У 80-х роках інструментом системного програмування для розробки компіляторів у ІПМ стала мова РЕФАЛ. Мова РЕФАЛ і його реалізація були розроблені В. Ф. Турчиним, тоді співробітником відділу М. Р. Шура-Бури. Технологія РЕФАЛ була застосована при створенні компіляторів ФОРТРАН для ЕОМ ПС-3000, ЄС 1191, масштабуємого компілятора бортового модуля програмного забезпечення космічного корабля "Буран", програмного забезпечення виробів спеціалізованої техніки "Булат 2", "Булат 3" (схожих на STARAN). Технологія РЕФАЛ мала успіх аж до 1993 р., поки в країні розроблялася вітчизняна обчислювальна техніка і була потреба в створенні власних компіляторів. Роботи, зв'язані з мовою РЕФАЛ, продовжуються в ІПМ і в даний час. Іншим напрямком діяльності відділу М. Р. Шура-Бури в області мов і систем програмування було створення і реалізація непроцедурної мови програмування "Норма". Ці роботи були виконані під керівництвом І.Б. Задихайло. Вони були спрямовані на рішення проблеми високорівневого синтезу при проектуванні прикладних програм. Широку популярність у країні і за рубежем одержали дослідження в області теорії складності обчислень і логічних програм. Багато результатів, отримані в ІПМ у цій області, стали теоретичною базою для створення великих інструментальних систем автоматизації логічного програмування. Зокрема, такою системою є "ГЕСІОД", що синтезує логічні програми на основі їхніх діючих прототипів. Велика увага М. Р. Шура-Бура завжди приділяв підготовці молодих фахівців, він виховав кілька поколінь програмістів вищої кваліфікації. У 1955-1970 р. він - професор кафедри обчислювальної математики механіко-математичного факультету МГУ, що керував академік С. Л. Соболєв. У 1970-1991 р. М. Р. Шура-Бура був професором і завідувачем кафедрою системного програмування факультету обчислювальної математики і кібернетики МГУ, організованого академіком А. Н. Тіхоновим. Перший підручник по програмуванню "Програмування для електронних рахункових машин", виданий у 1952 р., М. Р. Шура-Бура написав у співавторстві з Л. А. Люстерніком, О.О. Абрамовим, В. І. Шестаковим. М. Р. Шура-Бура більш 30 років керував постійно діючим Московським міським семінаром по програмуванню, що є найбільш авторитетним науковим органом російських програмістів. Навряд чи в Росії була захищена хоч одна докторська дисертація по програмуванню, що не пройшла б попередньої апробації на семінарі в М.Р. Шура-Бури. Сам Михайло Романович за минулий час підготував більш 30 кандидатів наук і 8 докторів наук. З першого років створення вітчизняних обчислювальних машин М. Р. Шура-Бура виступав на всесоюзних форумах по головних питаннях їхнього програмного забезпечення. Цим питанням були присвячені його виступи: · на Всесоюзній конференції "Шляхи розвитку радянського математичного машинобудування і приладобудування" у 1956 р.; · на сесії АН СРСР по наукових питаннях автоматизації виробництва в 1956 р. (пленарна доповідь разом з М. В. Келдишем і О.О. Ляпуновим); · на третьому Всесоюзному математичному з'їзді в 1956 (доповідь разом з К. А. Семендяєвим і Д. А. Жучковим); · на четвертому Всесоюзному математичному з'їзді в 1963 р. (доповідь разом з А. П. Єршовим) http://reff.net.ua
|
